Цистит: що варто знати про цю хворобу

Пекучий біль, постійне і нестримне бажання навідатися до туалету та інші неприємні симптоми циститу знайомі багатьом людям. Сильний фізичний дискомфорт не дозволяє сконцентруватися на справах, виснажує організм. Але хворі часто відчувають незручність перед візитом до уролога і не поспішають звернутися за допомогою. Проте не варто недооцінювати небезпечність циститу: відсутність правильного лікування може викликати серйозні проблеми із здоров’ям.

Що таке цистит

Циститом називають запалення сечового міхура. Але деякі спеціалісти можуть позначати цим терміном запалення нижніх відділів сечовидільної системи (не тільки сечового міхура, але й сечовидільного каналу, не виділяючи окремо уретрит).

Захворіти на цистит можуть і жінки, і чоловіки, але у жінок ця хвороба виникає у кілька разів частіше. Найпоширенішою причиною розвитку циститу є інфекція, і збудникам хвороби легше проникати в більш короткий та широкий сечовидільний канал жіночого організму.

Причини циститу і його різновиди

Запалення сечового міхура може розвиватися через зараження хвороботворними мікроорганізмами: бактеріями (кишкова паличка, стафілокок, ентерокок), грибками (кандида), вірусами (цитомегаловірус). Найчастіше збудниками виявляються бактерії. Патогени можуть проникати у сечовий міхур не тільки через уретру, але й з верхніх відділів сечовидільної системи – від нирок, а також з кров’ю та лімфою від інших хворих органів, у яких протікає інфекційний процес (наприклад, горло при хронічному тонзиліті або зуб, у якому розвивається карієс). Інші причини, які можуть викликати цистит – це:

1. Алергія;
2. Термічний або хімічний опік;
3. Застосування деяких лікарських препаратів;
4. Дія радіації.

Цистит може бути первинним і вторинним. У першому випадку хвороба розвивається самостійно через вплив інфекції, алергенів чи інших факторів. У другому випадку запалення сечового міхура стає наслідком іншого захворювання (наприклад, сечокам’яної хвороби, інфекцій статевих органів, пухлин сечовидільної системи).

Існують фактори, які самі по собі не викликають цистит, але створюють сприятливі умови для його розвитку. До таких факторів ризику відносяться:

• Аномалії розвитку сечовидільної системи;
• Неправильний вибір засобів контрацепції;
• Занадто активне статеве життя;
• Використання занадто тісного одягу;
• Вік;
• Настання менопаузи;
• Використання сечових катетерів;
• Вагітність;
• Наявність діабету.

Розвитку циститу можуть передувати травми сечовидільних органів, порушення кровообігу в органах малого тазу, переохолодження, коливання гормонального фону.

Розрізняють гостру і хронічну форму циститу. Гостра форма супроводжується вираженими симптомами і закінчується одужанням. При хронічній формі хвороба не проходить протягом тривалого часу, її прояви можуть зникати або ставати менш відчутними, а при загостренні вони посилюються.

Симптоми циститу

Запалення сечового міхура може проявлятися наступним чином:

1. Позиви до сечовипускання стають дуже частими і сильними;
2. Сечовипускання супроводжується болем внизу живота, а також різкими болісними відчуттями всередині уретри;
3. Сеча змінює колір, у ній можуть бути помітні домішки крові;
4. Відчувається загальна слабкість;
5. Підвищується температура тіла.

Слід пам’ятати, що такі симптоми можуть виникати і при інших захворюваннях – туберкульозі, онкологічній хворобі, при зараженні паразитами шистосомами. Намагатися самостійно поставити діагноз, а тим паче – вдаватися до самолікування – дуже небезпечно. Це не тільки призводить до ускладнень, але й загрожує життю людини, якщо під виглядом циститу приховується інша небезпечна хвороба.

Діагностика і лікування циститу

Не слід відкладати візит до лікаря через сором’язливість. Тимчасовий психологічний дискомфорт не такий страшний, як можливі ускладнення цього захворювання. Звертайтеся за допомогою до того лікаря, якому довіряєте.

Якщо у пацієнта спостерігаються симптоми, що нагадують цистит, йому призначають наступні обстеження:

• Загальний аналіз сечі;
• Бактеріологічне дослідження сечі;
• Аналіз крові;
• УЗД органів малого тазу та нирок.

Можуть проводитися такі дослідження, як рентгеноскопія, КТ, МРТ, цистоскопія, урофлоуметрія, біопсія (особливо, у складних випадках, коли хвороба не піддається лікуванню, рецидивує повторно). Жінкам рекомендують звертатися не тільки до уролога, але й до гінеколога, тому що запалення сечового міхура бувають пов’язані із захворюваннями статевих органів.

Для ефективного лікування циститу важливо знати причину його виникнення. Якщо до сечового міхура інфекція була занесена з іншого вогнища інфекційного процесу в організмі, потрібно обов’язково лікувати й першопричину. При циститі, викликаному алергією, необхідно визначити алергени і усунути контакти з ними.

Запальний процес, викликаний бактеріальною інфекцією, лікують антибактеріальними препаратами. Правильно обрати препарат та його дозування може тільки лікар, тому що різні групи бактерій є чутливими до певних антибіотиків і стійкими до інших. Призначити оптимальний антибактеріальний засіб допомагають результати бакпосіву сечі та ПЛР-аналізів (дізнатися більше про ПЛР-тести та підготовку до них можно у нашій статті).

Щоб усунути дискомфорт, пацієнту призначають теплі ванни або рекомендують використовувати грілку. Сильні болісні відчуття допомагають усунути спазмолітики, знеболювальні засоби.

Також існує багато фітопрепаратів для лікування циститу, але лікарі також застерігають пацієнтів від використання їх у якості засобів самолікування. Неправильне застосування таких препаратів може не забезпечити потрібного лікувального ефекту та сприяти переходу хвороби у хронічну форму.

У деяких випадках хворим на цистит призначають інстиляції лікувальних препаратів у сечовий міхур. Розчини вводять у порожнину органу через катетер. Такі процедури допомагають швидше усунути вогнища інфекційного процесу, сприяють більш швидкому відновленню тканин.

При циститі необхідний спокій, у тому числі – статевий. Цю хворобу зазвичай лікують амбулаторно, тобто, шпиталізація не потрібна. Перебування у стаціонарі може знадобитися, якщо у сечі є домішки крові, стан людини погіршується, пацієнт хворіє на тяжкі урологічні хвороби або захворювання виникло під час вагітності.

Дієта при циститі

Водночас із медикаментозним лікуванням потрібно дотримуватися дієти та правильного питного режиму. Рекомендується:

1. Пити 2-3 літри рідини на добу (якщо є проблеми з нирками та набряки, об’єм рідини потрібно узгоджувати з лікарем). Це має бути вода, трав’яні чаї, компоти чи морси. Кофеїновмісні напої небажані, тому що вони подразнюють слизову оболонку сечового міхура.
2. Відмовитись від алкоголю.
3. Виключити вживання гострої, солоної їжі, прянощів, пекучих спецій, жирних бульйонів, смажених страв.
4. Не вживати овочі та фрукти з дуже кислим смаком, високим вмістом ефірних олій. Небажані цитрусові, виноград, сливи, томати.
5. Обмежити кількість солодощів та випічки.

Точні рекомендації потрібно дізнаватися у лікаря, тому що вони залежать від наявності вагітності, хронічних захворювань, індивідуальних особливостей організму.

Можливі ускладнення

Цистит часто переходить у хронічну форму. У багатьох випадках причиною хронізації стають спроби самолікування або недотримання рекомендацій лікарів. Так, хворі на цистит люди самостійно починають приймати антибіотики, порушують правила їх прийому. Внаслідок цього у запалених тканинах формується група бактерій, стійких до антибактеріального препарату. Збудники хвороби продовжують існувати, а прояви захворювання то зникають, то з’являються знов.

Відсутність ефективного лікування циститу може призвести до розвитку пієлонефриту – запального захворювання нирок, тому що хвороботворні мікроорганізми здатні проникати у верхні відділи сечовидільної системи. Можливий розвиток сечокам’яної хвороби.

Запущені форми циститу можуть викликати нетримання сечі, розвиток симптомокомплексу гіперактивного сечового міхура. Позиви до сечовипускання стають надокучливими, різкими, виникають вночі. Ці ускладнення значно погіршують якість життя пацієнта і вимагають комплексного лікування.

Бережіть себе!

Вберегти себе від циститу та його ускладнень можна завдяки профілактиці:

• Не піддавайтеся переохолодженням, одягайтеся за сезоном;
• Обов’язково дотримуйтесь правил особистої гігієни, щоденно приймайте ванну або душ;
• Ретельно підбирайте гігієнічні засоби, білизну та засоби контрацепції (компоненти мила, гелів, порошків для прання, синтетичні тканини та контрацептиви можуть викликати алергію);
• Утримуйтесь від випадкових незахищених статевих актів;
• Дотримуйтесь рекомендацій лікарів і обов’язково проходьте курс лікування будь-яких хвороб до кінця, щоб не дозволити інфекції залишатися і поширюватися в організмі.

Особливу увагу потрібно приділяти профілактиці циститу, коли організм є більш вразливим – під час вагітності чи менопаузи, при послабленні імунітету, після отримання травм або при використанні сечових катетерів.